Ніжин та СОТ: вступати чи не вступати? (надруковано в "Акцентах " у листопаді 2006 р.)

Часи Магдебурзького права давно минули. Жодне з міст України не має якихось офіційних привілеїв, за винятком, хіба що, Києва, статус якого, як столиці України, визначено окремим законом.
Проте, мова не про привілеї чи виняткові права й обов'язки. Звісно, Ніжин не має й не матиме права приймати окреме рішення про вступ до Світової організації торгівлі. Автор цих рядків має намір поміркувати: які зміни можуть відбутися в житті Ніжина та ніжинців після вступу України до СОТ. А після погляду через призму Ніжина ми маємо наблизитися до відповідей на запитання, що хвилюють багатьох українців вже не один рік.
Отже: що це нам дасть? Вступати чи не вступати?
Як відомо, часи, коли в економічному житті та на ринку праці Ніжина домінували три "кіти": заводи "Прогрес", "Сільмаш" та механічний – давно минули. Жодне з цих підприємств не змогло відстояти своїх колись твердих позицій головних годувальників міста. Очікують повернення попиту на традиційну для себе продукцію? Намагаються перебудуватися, але задушені податками? Можливо. Зі вступом до СОТ ринок збуту для них розшириться. Але ж розшириться і приток конкурентної продукції з-за кордону. Не впоравшись з тиском "сусідів" на "риночку", навряд чи проявлять себе наші колишні "кіти" і на ринку глобальному. Чи не єдине, на що вони ще можуть розраховувати – так це на прихід закордонного інвестора. За наявності виробничих площ, обладнання, трудових ресурсів наші колишні гіганти все ще можуть бути цікавими для потенційних інвесторів. Та час іде, обладнання старіє, виробничі площі перерозподіляються, колишні працівники знаходять собі застосування в інших галузях і все менше мріють про повернення на колись такі рідні підприємства. Отже, нещадний плин часу веде до повної втрати цих підприємств. Якийсь шанс на їх відродження (скоріше за все, в новій якості) зберігається лише за умови якнайшвидшого вступу України до СОТ. Вперед, до вступу?
Давайте все-таки не поспішати з висновками, адже, як ми вже зазначали, гіганти це колишні, а обличчям сьогоднішнього трудового Ніжина стали вже інші підприємства, в першу чергу – підприємства харчового комплексу. І молокозавод, і жиркомбінат, і м’ясокомбінат, і інші заводи-харчовики зорієнтовані, на додаток до внутрішнього ринку, на експорт, отже, спрощення поставок за кордон вони можуть тільки вітати. А спрощення це після приєднання до СОТ неминуче. Щоправда, для того ж таки жиркомбінату відкриття кордонів несе не лише приємні зміни, воно може стати «святом зі сльозами на очах», оскільки одночасно зі спрощенням вивозу за кордон олії, спрощується й вивіз соняшника, льону, ріпаку та іншої олійної сировини, а її й без того на повний сезон комбінату не вистачає. Залишається сподіватися на підвищення виробництва насіння олійних культур. Чи відгукнуться аграрії на запити часу? Іще один ніжинський гравець ринку продовольчих товарів, хлібокомбінат, стоїть особняком, оскільки в його продукції значної частки експорту немає, а сировина для виробництва, зерно й борошно, хоча й мають попит за кордоном, та вільно не експортуються. Пам’ятаючи про катаклізми минулих років, держава намагається контролювати вивіз зерна, не допускаючи зменшення його запасів до критичної межі.
Отже, стосовно цієї групи підприємств певні застереження щодо вступу до СОТ існують, втрати можливі, але в цілому ця гіпотетична подія була б для них все ж таки бажаною.
Чималу частку зайнятого працею населення Ніжина складають сьогодні так звані приватні підприємці – продавці на ринках, перевізники, майстри. Найбільше, здається, серед них саме продавців, і умови ведення їхнього бізнесу зі вступом України до СОТ мають поліпшитися, оскільки полегшиться доставка на оптові ринки України закордонного краму, а саме їм переважно і йде торгівля. Що ж до торгівлі продовольчими товарами, то вступ до СОТ може дещо підвищити ціни на них, отже, жвавість торгівлі продуктами збережеться лише за умови підвищення рівня життя населення. Підвищення ділової активності й підвищення рівня життя людей – процеси взаємопов'язані, отже, в більшості своїй приватні підприємці від вступу до СОТ, принаймні, не програють.
Не мають опинитися у програші й працівники бюджетної сфери міста. У разі підвищення ділової активності бюджетні показники міста покращаться, а це і є джерело добробуту бюджетників.
Що ж, з великою долею певності можна стверджувати, що вступ до СОТ не тільки не загрожує Ніжину катаклізмами, а й обіцяє піднесення.
Наостанок наведемо певні «історико-географічні» паралелі. Те, що всі чи майже всі розвинені держави з усіх континентів світу давно вже стали членами СОТ, відомо. Досить широко представлені в ній і не такі вже розвинені країни Азії, Африки, Латинської Америки. І жодна з країн не ставить питання про вихід. Членство в СОТ вигідно всім, і багатим, і бідним. Це аж ніяк не викликало сумнівів у нашого колишнього партнера по соціалістичному табору Республіки В'єтнам. Ця країна ніколи раніше не була серед провідних гравців ні світового, ні навіть азійського ринку, а в останні роки соціалістичної доби пережила остаточний економічний і соціальний крах. Після переходу до нових, ринкових принципів ведення економіки, країна спромоглася сягнути другого місця в світі за темпами росту ВВП (після Китаю). До своїх наступних успіхів В'єтнам ітиме разом з СОТ. В'єтнам подолав всі перепони і днями святкував приєднання до цієї поважної організації.
Чи не час зробити цей крок і нам?
Гадаю, що трудовий Ніжин цілком дозрів до вступу разом з усією Україною до Світової організації торгівлі.
При цьому треба чітко розуміти: СОТ не роздає блага, СОТ надає можливості. Як ми з них скористаємося, залежить у першу чергу від нас самих.
Отже, сумніви в сторону. Вперед, до праці в нових умовах! Вперед, до вступу до СОТ!