Літній час подано, панове! або Чи поважають нас наші депутати? (надруковано в "Ніжинській панорамі" у квітні 2008 р.)

Із самого початку, тобто, приблизно з середини вісімдесятих років минулого століття, я з розумінням поставився до ідеї впровадження літнього часу. Можливо, саме тому й переносив я стрес від тієї події досить легко (а таки відчуває стрес від переключень часу кожна людина, я також).Та треба ж заощаджувати електроенергію! Маємо зиск для всієї держави, маємо зиск для кожної родини. Інші держави раніше за нас до цього «фокусу» вдалися, чому б і нам так само із годинниками не «побавитися»?
Та й світлі вечірні години влітку аж ніяк не зайві: ані для городників, ані для подорожніх, ані для студентів там різних і школярів. Та мало іще для кого?
Останні кілька років переключення часу асоціюється у нас в Україні також із виборами. Бо наш український законодавець визначив «стандартними» датами проведення виборів: до Верховної Ради – останню неділю жовтня, на посаду Президента – останню неділю березня, тобто, саме ті дні, коли впроваджується або відміняється літній час!
Таким чином, стреси накладаються один на один, посилюючи негативний вплив на людей. Бо вибори – це також стресова ситуація, і то не лише для кандидатів на відповідальні пости, не лише для учасників їхніх команд та прихильників, не лише для членів виборчих комісій, а й для усіх виборців, читай: для всього дорослого населення країни. А вже дорослі перекладають своє надмірне стресове навантаження й на дітей.
Дрібниці?
Аж ніяк. Кричуща неповага законодавця до виборця, до власного народу.
Вважаю, що депутатам Верховної Ради слід переглянути дати проведення виборів, як президентських, так і до Верховної Ради і Рад усіх рівнів, «розвівши» їх у часі з датами переключень годинника.
Відгуки на замітку можна надсилати на поштову або електронну адресу редакції або безпосередньо автору: i.svitlak@gmail.com