З повідомлень засобів масової інформації стало відомо про те, що Валерій Хорошковський запропонував Європі комбінацію, у якій виграють усі. А тих, хто програв, не буде взагалі.
Україна звільняє з ув'язнення Юлію Тимошенко, а Європа утворює з Україною асоціацію.
При цьому, Юлія Володимирівна отримує свободу, Європа - вільну опозиціонерку, а Україна - Європу, а з нею - і матеріальну компенсацію за збитки, завдані нашій державі необережними діями колишнього прем'єр-міністра.
Про компенсацію, щоправда, Валерій Іванович не згадував. Вона повинна прийти автоматично завдяки виходу України на європейські ринки.
Отже, з заяви першого віце-прем'єра витікає, що лукавлять всі ті, хто промовляє про неможливість впливу на судову систему України. Принаймні, в частині несудового корегування прийнятих судами рішень. А такі промови лунали з вуст посадовців різних рівнів, включно з вустами Президента України.
Очевидно, Європа ніколи й не сприймала промови про незалежність української судової системи всерйоз. Бо настійливо наполягає на звільненні найвідомішої з ув'язнених персон України. Нехтуючи тим, що Юлія Володимирівна, очевидно, припустилася-таки перевищення службових повноважень. І нанесла Україні такий нокдаун, від якого оговтатися важко. Якщо взагалі можливо.
Чому ж тоді Європа настільки одностайна у прагненні вирвати пані Тимошенко з в'язниці? Тому, що вона здатна створити конкуренцію Віктору Януковичу на політичному полі України? Ні, справа в чомусь іншому. Бо навіть зараз, коли Юлія Тимошенко перебуває у статусі мученика, її популярність, як політичного діяча, постійно падає. А у разі виходу на свободу, вірогідно, впаде остаточно.
Може, Європа має якийсь прихований інтерес у справі? Скажімо, хтось з впливових лідерів ЄС має спільні комерційні інтереси з Юлією Володимирівною? Це також виглядає малоїмовірним.
Що ж залишається?
На мій погляд, "справа Тимошенко" - лише зачіпка для того, щоб не переводити у практичну площину питання утворення асоціації між ЄС та Україною і, в той же час, не відповідати рішучим "ні" на настійливі постукування України у двері Європи. Здавалося б, Україна в глухому куті. Та Валерій Хорошковський поміняв Україну з Європою місцями. Бо тепер у глухому куті опинилися наші європейські партнери. Яким треба шукати нових пояснень, чому в асоціацію з Україною Європейському Союзові вступати не треба.
От тільки чому весь час перед очима виникає картина Аденської затоки? Де у ролі сомалійських піратів предстає Україна, а у ролі захопленого танкера - Юлія Тимошенко. Роль платника за звільнення, зрозуміло, - за Європою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий